Онук легендарного радянського генерала Панфілова: путін і Кремль, знайте – я солідарний з Україною!

45-річний Михайло Татарников закликає російський народ та російських військових отямитися та припинити вбивства мирних людей та обстріли українських міст.

Журналісти зв'язалися з нащадком Панфілова, який зараз мешкає в Нідерландах.

«путін, Кремль, російські громадяни дуже люблять хвалитися моїми предками – генералом Панфіловим та взагалі панфілівцями. І я хочу, щоб вони знали, що родич того, ким вони так козиряють, висловлює солідарність з Україною, виступає проти російської агресії та геноциду українського народу. Вважаю путіна і всю путінську владу злочинною і дуже сподіваюся, що всі вони незабаром опиняться на лаві підсудних у Гаазі, де на них всі дуже чекають, у тому числі я», – каже Михайло Татарников.

У своєму зверненні онук командира 316-ї стрілецької дивізії згадує для «невдячних ксенофобних росіян» той факт, що підрозділ, яким керував Іван Панфілов здебільшого складався з громадян Середньої Азії, які й відстояли Москву, а Узбекистан прийняв під час війни близько 4 млн біженців із Російської Федерації.

«Отже, не треба присвоювати подвиг Панфіловської дивізії і видавати його як виключно російську», – апелює Михайло Татарников.

Згідно з «Вікіпедією», на момент формування 316 дивізії (липень-серпень 1941 року) з 11 тисяч солдатів та офіцерів 3,5 тисячі становили казахи, 2 тисячі – українці, росіян, згідно з цим джерелом, у ній було 4,5 тисячі.

Михайло Татарніков живе у Нідерландах з 2009 року, куди переїхав у 30-річному віці з Ташкента.

Його бабуся – рідна сестра дружини Івана Панфілова Марії. Майбутній генерал-майор познайомився з Марією у 1921 році в українському Овідіополі під Одесою – рідному містечку Марії (у дівоцтві – Коломієць-Шевченко). Весілля справили за кілька тижнів після знайомства прямо у штабі червоноармійського загону. Сім'я мала п'ятьох дітей, старша дочка Валентина народилася у Києві. Після війни Марія Панфілова написала книгу про чоловіка-генерала, який загинув у листопаді 1941-го.

Двоюрідний онук Панфілових Михайло Татарников дуже пишається тим, що в ньому тече українська кров, і висловлює впевненість, що його уславлений дід Іван Панфілов засудив би агресивні дії путінської Росії, адже і для нього Україна була дуже близькою.

«Я думаю, він би був шокований і робив би все, щоб не допустити такого. Адже він дуже любив Україну, свою українську дружину, українських родичів, українську мову, хоч сама народилася в Росії. Я вважаю, що якби генерал Панфілов був би зараз живим, він би підтримав мої слова і теж був би солідарним з Україною», – вважає Михайло Татарников.

«Щоб сльози текли лише від радості»

Свої емоції, які носить у серці та душі, нащадок генерала-майора Панфілова переносить на полотна – він художник.

Каже, що любов до мистецтва та живопису передалася йому від українських бабусь. Пейзажі, написані Марією Панфіловою, дружиною генерала-майора, зараз перебувають в історико-краєзнавчому музеї Овідіополя. Михайло Татарніков створює абстрактні роботи, але має намір намалювати портрет Панфілова.

Його останні роботи присвячені Україні.

«Щиро бажаю українцям, щоб скоріше у їхніх дворах почав звучати невимушений дитячий сміх, щоб у серцях відродилася надія та почуття впевненості у завтрашньому дні, щоб вибухи були лише від салютів, а сльози – від радості», – бажає Михайло Татарников.