Вівчарка, яка дивом вижила після підриву Каховській ГЕС, знайшла нову родину на Миколаївщині
Ця світлина облетіла чи не увесь світ. Знесилена вівчарка, яку витягнули з водяної пастки після підриву Каховської ГЕС, обіймає лапами визволителя – харківського волонтера. Більше доби вона пробула у холодній воді, чіпляючись за дошки.
Читайте нас у Telegram: тільки важливі новини
Собаку врятували в червні 2023-го. Її доправили до ветеринарної клініки, а там встановили діагноз – спинномозкова грижа. У вівчарки відмовили задні лапи. Також виявили пухлину у вусі. На щастя, біопсія підтвердила, що вона не злоякісна», – згадує керівниця Федерації порятунку тварин «Берсерк» Людмила Мельникова. – Пропонували прооперувати, але ми не стали ризикувати».
На вівчарку чекав довгий шлях лікування та реабілітації. Призначили курс масажу та вправи, які допомогли б заднім лапам працювати як раніше. За три місяці реабілітологам це вдалося зробити. У той час вона знайшла прихисток в Одеському центрі перетримки «Мої живі собаки», куди її евакуювали разом із іншими врятованими тваринами.
Колись цю чистокровну німецьку вівчарку звали Джессі, і вона жила на ланцюгу. Нову кличку дали після порятунку і собака ніби вдруге народилася. «Вона стала символом того, що життя перемагає», – каже Людмила Мельникова. – Тварині довго шукали нових господарів. Були навіть пропозиції вивезти до Швейцарії.
«Восьмирічна Багіра зі своєрідним характером. Ми хотіли знайти людей, які б забезпечили їй комфортні умови. Аби вона мешкала в заміському будинку, бо їй потрібний простір. Ми попереджали, що вона мусить бути єдиною улюбленицею в сім’ї», – пояснила пані Людмила.
І таких господарів знайшли. Допомогли в пошуку та підтримці миколаївські зоозахисники. Зокрема, відома волонтерка Анна Куркуріна. Так що тепер Багіра в родині фермерів на Врадіївщині. Вона чипована, щеплена, має паспорт, живе у будинку і для неї спеціально підрізали ніжки дивана.
«Нова сім’я дбає про неї, як про дитину. Ми на зв’язку, вони консультуються стосовно харчування та догляду. Багіра розуміє, що у неї є господар, це дуже важливо – мати когось поруч», – радіє пані Людмила.