Не дати зникнути iсторичнiй пам'ятi – зруйновані будівлі в Миколаєві як свідки воєнних злочинів

Наприклад, у перші години війни, зовсім випадково в міжнародному київському аеропорту опинився військовий, який один зрозумів, що потрібно, негайно, робити – залити злітно-посадкову смугу мастилом, і їх десант було зірвано, і в Миколаєві щасливий випадок, а от Херсону не пощастило. І бачимо, що з цього вийшло. Україна могла вже назавжди втрати свій історичний шанс. Росія більше б такого розвитку подій ніколи не допустила.
І найдієвіша пересторога, щоб більше таке ніколи не повторилось – людська пам'ять. І головне, що для цього зараз виникла матеріальна основа, якій ні в якому разі не можна дати зникнути. Щоб не сталося, так як з голодомором в Україні. Ще були живі тисячі свідків, а їм не вірили – надайте докази. Так і тепер, завжди можуть з'явитися такі що скажуть – ніякої війни і не було , було «СВО», а стріляли холостими і т. і .
Потрібно вибрати декілька характерних, зруйнованих будівель і зараз, головне, щоб не дати їм зникнути як пам'яткам, Тобто зберегти їхній зовнішній вигляд таким, як і зробив їх агресор, показати його обличчя. Не треба на такому об'єкті проводити якісь роботи, або поспішити відбудувати. Є дуже показова, пробита наскрізь адміністративна будівля навпроти мерії. Є в світі відомі пам'ятники зруйнованому місту в Хіросімі, в Роттердамі, в Західному Берліні. Але такий пам'ятник який можна створити в Миколаєві на базі цієї руїни, нікому і не снилось. Ця руїна вже тепер становить пам'ятник історії, пам'ятник вічній російсько-українській дружбі, а талановитий архітектор може цю спотворену будівлю, цей пам'ятник історії перетворити ще і в меморіал видатної художньої цінності світового значення. І нашим внукам, і прийдешнім покоління це буде наочна пересторога – ніколи більше не ризикуйте незалежністю держави нехтуючи забезпеченням її безпеки.
Потрібно зберегти, наприклад, відлитий з бетону дзот на вулиці Космонавтів. Це вже готовий пам'ятник. Тільки не дати його колись розбити, або вивезти кудись і викинути. Він може служити і для виховання, навіть починаючи з дитячого садочка – ось ви тут, це остання лінія оборони, надія залишається тільки на вас. І що ви будете робити. Можна спробувати втекти, можна підняти руки і добровільно здатися в полон, здавши своє місто ворогові, А можна вирішити стояти до кінця, і не пропустити ворога, ставши героями. Дивіться і думайте, що кожний із вас вибрав би.
Дуже показовим є слід від снаряду та осколків на Соборній вулиці біля готелю. Хтось дбайливо його окреслив і надписав, а поряд пробита осколками урна. Але скільки це протримається? Добре, якщо вже цією весною це не заліпить якийсь дбайливий господарник бетоном, але за рік він зітреться повністю, а урну викинуть в металобрухт.
Давно відомо, що безхазяйне майно зникає, навіть і руїни. Тому тепер невідкладно потрібні дуже прості речі. Владі скласти перелік потенційних пам'яток, повідомити власників будівель або територій, що це потрібно зберегти в недоторканому вигляді (може обгородити).
Крім того, Україну після війни чекає справжній туристичний бум. Всі туристичні маршрути, що вже багато десятків років існують в світі, давно примелькались. Турист любить шукати щось нове, незвичайне. І ось несподівано широко відкривається для туризму Україна, і, можливо, дехто раніше і не знав навіть про її існування, а тепер, виявляється, без неї, взагалі, не може творитися світова політика та історія. І є потреба тепер багатьом дізнатися, що ж це таке – Україна.
В Україні було і є що показати, а відвідати обов'язково ще і Миколаїв, можливо будуть їхати саме для того, щоб самим побачити вражаючі пам'ятники мужності і нескореності, бо як щоб впав Миколаїв, то не було б і Одеси.
Як це не парадоксально, але і руїни можуть найбільше прикрашати, як Рим – розвалини Колізею.
Потрібно, обов'язково зробити тепер зовсім небагато. Поки, тимчасово, до кращих часів зберегти потенційні пам'ятки і за це повинні бути призначені відповідальні.
Прошу небайдужих підтримати цю ідею.

Катерина ВОЛОХОВА

На архівному фото – березень 2022-го