Що насправді сталося 24 лютого 2022 року на Зміїному

Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини

Одним із найбільших символів повномасштабного вторгнення є острів Зміїний. Маленький клаптик землі у Чорному морі з кількома десятками особового складу став однією з перших мішеней загарбників. Два величезні ворожі кораблі з'явилися біля українського Зміїного з самого ранку 24 лютого з єдиною вимогою: негайно скласти зброю. У проекті телеканалу "1+1" безпосередні учасники тих подій наші прикордонники розповіли, яким для них був початок великої війни.

"Почули тривогу. Ми спочатку думали, що це навчання. І вже ближче до світанку ми побачили якийсь корабель. Була команда за ним спостерігати. Зрозуміли, що це військовий корабель, і він не наш", — розповідає прикордонник Микита Жур'ян.

Керівник прикордонної застави на острові Зміїному Богдан Гоцький так пригадує ті події

"Близько 8-9 години ранку ми змогли ідентифікувати російський військовий корабель за його бортовим номером. Побачили, що напис 121, і зрозуміли, що це корабель Чорноморського флоту, крейсер "Москва"".

Поряд з крейсером було патрульне судно "Василь Биков". Спочатку ворог не обстрілював Зміїїний, а спробували налагодити зв'язок більш "дипломатичним" повідомленням:

Якщо ви відмовитеся від участі у братовбивчій війні та оберете правильну сторону, у вас буде можливість гідно влаштувати ваше цивільне життя, або продовжити службу у збройних силах РФ, з перспективою кар'єрного росту, стабільною зарплатнею, вирішити житлові проблеми, отримати гарну військову пенсію і жити у єдиній великій країні.

Росіяни розраховували на згоду, однак військовослужбовці Зміїного мали інші плани: "Наш план дій був безпосередньо погоджений з керівництвом заздалегідь. Нам на допомогу мали прийти кораблі, авіація, але через те, що крейсер "Москва" мав систему ППО, наші повітряні сили не змогли підійти", — зазначає Богдан Гоцький.

Коли стало очевидно, що російські перспективи "життя у єдиній великій країні" нікого не цікавлять, ворог вдався до погроз: У випадку спротиву — будете знищені. Шанси вижити дорівнюють нулю. Подумайте про своїх дітей та близьких, яким ви потрібні, які вас люблять та чекають вдома живими і здоровими.

Це повідомлення було чути й на материку. Як пригадує начальниця управління службою Наталія, тоді їм телефонували військові зі Зміїного та питали, коли прийде допомога. Вона каже: страшно було всім.

Наталія зізнається: вона не мала записувати той радіоефір, однак її настільки вразила нахабність росіян, що вона зрештою ввімкнула диктофон на телефоні. Саме так до нас дійшла вже крилата фраза "Рускій воєнний корабль, іді..."

"Наш прикордонник з острова Зміїний висловив свою думку та думку всіх на той час — куди він має піти, той рускій воєний корабль", — коментує начальниця управління службою.

Керівник прикордонної застави на острові Зміїному розповідає, що служив уже 10 років і зовсім не сумнівався у своїх підлеглих. Прикордонники розуміли, наскільки ворог підступний, вони склали присягу українському народу, тому всі залишилися на своїх позиціях.

Згодом росіяни відкрили вогонь островом і висадили свій десант. Сили далеко нерівні: 80 українських прикордонників проти 500 окупантів. Крейсер "Москва" мав великий арсенал, тоді як у розпорядженні українців лише стрілецька зброя, зенітна установка та ПЗРК. До того ж дальність дії наших снарядів була лише 4 км, а судно стояло за 5 км.

Увечері 24 лютого зв'язок із островом обірвався: "Залишилися тільки ми і ворог", – згадує прикордонник Микита.

Військовослужбовців захопили в полон. Далі їх переправили до Севастополя. Наступного дня до Зміїного причалив український корабель "Сапфір" із двома капеланами. Їхня місія – забрати тіла загиблих. Один із них, Олександр Чопов, у студії "Хоробрі серця" розповів, як із ними поводилися російські військові. За його словами, окупанти не пустили їх на острів – натомість увірвалися на борт "Сапфіра" і почали проводити обшук. Він згадує, як його допитував один із "зелених чоловічків"

Екіпаж рятувального корабля прийняли за шпигунів та забрали у полон. Далі їх переправили до Севастополя. Наступного дня до Зміїного причалив український корабель "Сапфір" із двома капеланами. Їхня місія – забрати тіла загиблих. Один із них Олександр Чопов розповів, як із ними поводилися російські військові. За його словами, окупанти не пустили їх на острів – натомість увірвалися на борт "Сапфіра" і почали проводити обшук. Він згадує, як його допитував один із "зелених чоловічків"

"Він мене слухав, а потім дістав телефон і каже: "За ким ви приїхали? За ними?". Він показав відео з нашими хлопцями у Севастополі, які на той час були затримані у полоні. Я побачив там своїх знайомих".

Екіпаж рятувального корабля прийняли за шпигунів та забрали у полон. Їм дозволили зателефонувати додому. Так Олександр одразу передав: прикордонники Зміїного живі.

Наразі чимало прикордонників вдалося повернути в Україну, проте деякі досі залишаються у російській неволі. Микита Жур'ян так описує російський полон: "Перші дні вони поводилися добре, тому що думали, як їм кажуть у пропаганді: "3 дні і Київ візьмемо". З кожним днем ставлення ставало все гіршим і гіршим".

Богдан Гоцький розповідає, що росіяни справді шукали, хто був автором тієї фрази. Крім цього, вони постійно включали свої новини та пропаганду. Проте якби ворог не хотів приховати свої невдачі, навіть у полоні нашим захисникам вдавалося усвідомлювати, що окупанти мають чималі поразки на фронті. Богдан згадує кумедний випадок: якось у російських новинах був коротенький сюжет про спотворення автомобіля на реєстрації Росії. На ньому хтось подряпав фразу про російський військовий корабель.

"Зрозуміли, що це була потужна мотивація для України", – ділиться керівник прикордонної застави на острові Зміїному.