Знаменитому українському тренеру та футбольному воротареві з Миколаєва – 75!

Іван Балан народився у містечку Мала Виска, розташованому на півночі Кіровоградської області. Після закінчення школи приїхав до міста Миколаїв та вступив на навчання до суднобудівного училища. Тоді ж почав займатися футболом у секції ДЗГ «Трудові резерви». Здебільшого грав захисником.

Пізніше, коли почав працювати слюсарем-добудовником суден на заводі імені 61 комунара, виступав за команду цього підприємства, де його тренували Анатолій Кочерга та Павло Худояш. Тут же його помітив старший тренер «Суднобудівника» Євген Лемешко та запросив у 1972 році до команди майстрів. Запросив, як нападника, а зробив добрим воротарем. Хоча він іноді брав участь у матчах як польовий гравець, і навіть забивав голи.

1973 року Іван Балан став бронзовим призером чемпіонату Радянського Союзу серед українських команд другої ліги, а наступного – завоював золоту медаль. За дев'ять сезонів у чемпіонатах колишнього Союзу провів за «Суднобудівник» понад 200 ігор.

Іван Дмитрович закінчив Миколаївський педагогічний інститут. Значна частина трудової діяльності пов'язана з «Суднобудівником» – начальник команди, старший тренер, головний тренер. Під його керівництвом «корабели» 1990 року вибороли срібні медалі в українській зоні другої ліги, а 1992-го, вже під назвою «Евіс», дебютували у вищій лізі першого чемпіонату незалежної України.

Балан також працював тренером та головним тренером у запорізькому «Торпедо», херсонському «Кристалі», сімферопольській «Таврії», маріупольських «Металурзі» та «Іллічівці», у полтавській «Ворсклі». Його внесок у розвиток професійного футболу на Полтавщині, у Маріуполі, як і у нашій області, важко переоцінити. Разом із «Ворсклою» вигравав кубок країни (2008/2009 рр.) та бронзові медалі чемпіонату (2017/2018 рр.).

А в сезоні-2005/2006 маріупольці досягли кращого результату у своїй історії – посіли четверте місце в елітному дивізіоні та вийшли до півфіналу кубка України!

У 2001 році Балану надали почесне звання «Заслужений тренер України», він також нагороджений орденом Федерації футболу України «За заслуги».
Стопами Івана Дмитровича пішов і його син Олексій. Грав за «Іллічівець-2», понад десять років працював у маріупольському клубі відеооператором та заступником керівника КНГ.
А ось що розповіли про Балану люди, які його добре знають:
Президент Всеукраїнського об'єднання тренерів з футболу, заслужений тренер України Микола Павлов:
– У моїй тренерській кар'єрі не було найкращого помічника. Іван Дмитрович дуже порядна та скромна людина, кваліфікований фахівець, якого і в «Іллічівці», і у «Ворсклі» всі поважали. Якщо раніше я сам провадив тренувальний процес, займався всіма питаннями, то при спільній роботі повністю довіряв йому. Він і тренування проводив, і розмови з футболістами, йому можна було доручити будь-яку справу, з якою завжди впорався.

Колишній гравець «Суднобудівника», майстер спорту Владлен Науменко:
– З Іваном Дмитровичем ми протягом п'яти років разом грали в «Суднобудівнику», а потім ще два роки працювали у тренерському штабі команди. З того часу підтримуємо товариські відносини. Знаю його як прекрасну людину, хорошого футболіста, ну а як тренер він багато досяг у цій непростій діяльності.

Любитель футболу Валерій Козаченко:
– З Іваном Дмитровичем ми познайомилися та потоваришували у 1966 році, навчалися в одній групі в технічному училищі №1, де опановували професію слюсаря-добудовника. Він займався волейболом, але потім перейшов у футбол і грав лівим захисником, а я воротарем. Нас тренували Василь Славов та колишній гравець «Суднобудівника» Віктор Антосик. Знаю Балана, як чесну, відповідальну, працьовиту людину, справжній друг, який завжди підтримає, допоможе, підставить плече.

"Миколаївські новини", Миколаївська обласна асоціація спортивних журналістів вітають Івана Дмитровича з ювілеєм!

На фото: «Суднобудівник» (Миколаїв) – чемпіон УРСР 1974 року. Зліва направо сидять – Олександр Горбік, Олександр Авер'янов, Роман Давид, Іван Шопа, Іван Балан, Григорій Іщенко, Юрій Бойко, Сергій Круликовський, Михайло Сарабін, Сергій Жайворонок, стоять – адміністратор Борис Зіндер, тренер Анатолій Норов, Олександр Чуніхін, Віктор Турпак, Руслан Суанов, Євген Даннекер, Павло Ніколаєс, капітан команди Володимир Булгаков, начальник команди Яків Борисов, старший тренер Євген Лемешко, Владлен Науменко, лікар Володимир Жалнін.