400 років тому запорозькі козаки на ста чайках атакували турецький флот біля Очакова

Спливає спекотний серпень 2024 року. Зазвичай саме у цю пору виходили наші пращури – вільні українські козаки – в море. Темні ночі, похмурі туманні дні часто сприяли успіхові у просуванню по річках, лиманах, морю, допомагали сміливцям під час несподіваних для супостатів боїв.

Рання історія козацтва припала на добу розширення Османської держави, що була загрозою загальноєвропейського масштабу. Козаки опинилися на вістрі боротьби народів південно-східної Європи проти турецької експансії. Лише один приклад — за підрахунками американського історика Алана У. Фішера, між 1475 роком і кінцем XVII століття з українських земель, а також із земель Речі Посполитої було викрадено до Криму, а деяких потім відправлено до Стамбулу та Трабзону понад 1 млн чоловік.

Успішні дії козаків на морі викликали захоплення в країнах Середземномор'я, на Балканах, в Італії, бо вони теж вели запеклу боротьбу проти османського поневолення.

У 70—80-і роки XVI століття морські походи козаків набрали такого розмаху, що змусили правителів орди ставити питання про спорудження вище дніпровських порогів укріпленого замку. згадка про подібні плани кримського хана трапляється 1593 року, коли він заявив, що «йому не потрібно ні казни, ні людей, лише б козаки шкоди не чинили».

Московський посол до Криму, з «чисто руським прізвищем», Семен Безобразов зазначав, що хан вимагав від московського царя, окрім споминків (данини, що московіти сплачували Кримському ханству), «тридцать тисяч рублев на город, что было ставить на Днепре».

Ще до утворення української козацької держави в середині XVII ст. успішні морські походи міцно увійшли до розкладу запорожців, а козацький флот організаційно зміцнів і збільшився. Зверніть увагу на географію! 1606 року вони вдало штурмували Юлію над Дунаєм, Акерман (Білгород) над гирлом Дністра і болгарську Варну. Протягом наступних 15 років, запорожці вдало ходили на Азов, Кафу (Феодосія), Трапезунд, Трабзон, Кодрід, Карамуссал, Сіноп, завдаючи суттєвих втрат цим та іншим містам і твердиням, які були розташовані вздовж узбережжя. Османська (Оттоманська) імперія поступово втрачала абсолютний контроль над Чорноморським басейном.

Карта підготовлена Асоціацією "Захистимо Хортицю" для Національного заповідника "Хортиця". Дає можливість уявити потужність козацьких морських походів.

Вже на початку XVII ст. турки нерідко змушені були переходити до оборонної стратегії, з великими труднощами захищаючи на узбережжі свої міста, фортеці, а на воді торгові судна. А в окремі періоди багатовікової жорстокої боротьби запорожцям вдавалося контролювати басейни Дніпра, Південного Бугу, узбережжя Чорного й Азовського морів і лиманів.

Через активні наступальні дії козацького флоту турки неодноразово були змушені відбудовувати укріплення і фортеці в пониззі Дніпра – Очаків (скільки ж разів він страждальний попадав під роздачу), Тулчу, Каракермен та інші. Проте козаків це не зупиняло. Вже в березні 1624 року вони організували черговий похід. Десант із 80 чайок висадився поблизу Кафи і завоював її.

У серпні того ж року, тобто рівно 400 років тому київський митрополит Іов Борецький повідомляв, що запорожці на 102 «чайках» зіткнулися з турецьким флотом із 25 галер і 300 ушкалів біля виходу з Дніпровського лиману, читайте біля нашого Очакова.

Битва тривала кілька днів. Козаки все ж прорвалися у Чорне море, а потім спалили маяк Форос, укріплення Бююкдере (європейський квартал Стамбула нині), Єнікьой та Істіньє (райони в провінції Стамбул).

На думку сучасних науковців, тема маршрутів козацьких морських походів не досліджена, очікує поштовху.
У поході козаки одягалися просто і зручно: довга сорочка, шаровари, жупан із товстого сукна і шапка.

Тетяна ЧИЧКАЛЮК, краєзнавець

Творча команда Музей суднобудування та флоту продовжує працювати над реалізацією проекту Центр навчання і освіти дорослих "Південь" за підтримки Українського культурного фонду: «Переосмислення культурно-історичної спадщини Миколаївщини в Козацьку добу: традиції козацького суднобудування та його вплив на розвиток регіону в XV-XVIII століттях».