Ізраїль убив Хасана Насраллу. Він зробив «Хізбаллу» найнебезпечнішим терористичним угрупуванням світу

При ньому вона перетворилася на одну з найбільших терористичних організацій у світі, а також на найвпливовішу політичну силу в Лівані.

Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини

Дитинство Хасана Насралли припало на 1960-і — період найбільшого благополуччя в новітній історії Лівану, коли країну називали близькосхідною Швейцарією, а Бейрут — близькосхідним Парижем.

Але незабаром ситуація змінилася. 1970-го після громадянської війни в Йорданії звідти до Лівану перебралося керівництво Організації звільнення Палестини (ООП) на чолі з Ясиром Арафатом. Південна частина країни перетворилася на «Фатхленд» — зону, яка фактично не контролюється урядом країни, та базу для терористичних операцій проти Ізраїлю. 1975-го в Лівані вибухнула громадянська війна, в якій бойовики ООП взяли активну участь. 1976-го Ліван окупували сирійські війська. А 1982-го в країну вторгся Ізраїль, щоб знищити «Фатхленд».

Насралла спочатку примикав до «Амаль» — ліванського політичного руху шиїта під керівництвом впливового сімейства Садров. Наприкінці 1970-х він навчався в медресі в Наджафі, найважливішому центрі шиїта в Іраку, де в цей час жив у вигнанні іранський аятола Рухолла Хомейні. 1978-го віце-президент Іраку Саддам Хусейн затіяв антишиїтську кампанію. Хомейні перебрався до Парижа, звідки через рік вирушив до Ірану як лідер Ісламської революції. Насралла повернувся до Лівану.

«Хізбаллу» організували 1982 року, на початку ізраїльського вторгнення, вихідці з «Амаль», незадоволені недостатньою войовничістю руху. Вони зробили це за активної підтримки іранського Корпусу вартових Ісламської революції.

Насралла відразу приєднався до нового руху, але спочатку залишався в ньому на других ролях. Він не був бойовиком і безпосередньо не брав участь у терактах 1983 року, якими «Хізбалла» заявила про себе, — вибухи американського посольства та казарм миротворців у Бейруті. Тоді загинули 370 людей, переважно іноземців. Це було нове слово в тероризмі: організатори вибухів Імад Мугнія, Фуад Шукр, Ібрагім Акіль та інші (усім тоді було по 20 років, як і Насраллі) розробили тактику із застосуванням смертників.

На перший план Насралла вийшов 1989-го. У «Хізбаллі» тоді намітився розкол. Одна фракція вважала, що це має бути бойова організація, яка бореться із ізраїльською окупацією. Інша фракція на чолі з Насраллою першочерговим завданням вважала встановлення в Лівані ісламської республіки за іранським зразком. Корпус вартових Ісламської революції систематично підтримував Насраллу та його прихильників.

У 1992 році, після того, як генеральний секретар «Хізбалли» Аббас аль-Мусаві загинув внаслідок ізраїльського авіаудару, йому на зміну було обрано Насраллу. Тоді мало хто очікував, що цей колись малопримітний апаратник залишиться на посаді більше ніж на 30 років і для багатьох стане іконою.

На той час ізраїльські війська розгромили «Фатхленд» (керівництво ООП перемістилося до Тунісу) і залишили більшу частину території Лівану, залишившись лише в «зоні безпеки», яка займала значну частину півдня країни. На місці "Фатхленду" виник "Хізбаллаленд".

Насралла успішно реалізував програму перетворення «Хізбалли» на політичну силу, заради якої його активно підтримував Іран. У 1992 році організація вперше взяла участь у виборах до парламенту Лівану та отримала у ньому 8 зі 128 місць. З того часу «Хізбалла» незмінно присутня у парламенті, а з 2005-го — також в уряді, зазвичай контролюючи два міністерства.

При цьому «Хізбалла» не знижувала своєї військової та терористичної активності. Завдяки Ірану вона обзавелася ракетами і почала обстрілювати північ Ізраїлю, наполягаючи при цьому, що продовжує боротьбу з окупацією, оскільки ізраїльтяни все ще стояли у «зоні безпеки».

Упродовж дев'яностих Ізраїль провів кілька військових операцій проти «Хізбалли», але обстріл тривав. 2000-го він остаточно вивів свої війська з Лівану. "Хізбаллі" вдалося представити це як свою перемогу. Саме тоді Насралла став справжнім героєм для арабської вулиці.

Обстріл Ізраїлю не припинився і після виведення військ. Тепер формальним виправданням «Хізбалли» була суперечка через занедбані ферми Шебаа — 22 квадратні кілометри землі на Голанських висотах, які Ліван вважає своєю суверенною територією, а Ізраїль — своєю. Насралла невпинно стверджував, що боротьба з Ізраїлем залишається головним пріоритетом «Хізбалли». Навіть її парламентська фракція називається «Вірність Опору», де під Опором мається на увазі коаліція антиізраїльських сил: Ірану та його проксі, а також ХАМАС та інших палестинських угруповань.

Крім Ірану, Насралла підтримував тісні зв'язки з режимом батька та сина Асадів у Сирії. Сирійські війська все ще залишалися в Лівані, незважаючи на безперервні протести ліванців (особливо християн). 2004 року на чолі цих протестів став колишній прем'єр країни Рафік Харірі. Вже 2005 року він став жертвою теракту. Міжнародне розслідування дійшло висновку, що теракт організувала «Хізбалла». Коли 2006 року ліванський уряд погодився на створення спеціального трибуналу ООН у справі про вбивство Харірі, «Хізбалла» організувала у Бейруті величезні протестні демонстрації. У результаті за теракт ніхто і не поніс покарання.

Моментом найвищого тріумфу для Насрали стала, як не дивно, Друга Ліванська війна 2006 року. Ізраїльські війська знову увійшли до країни, щоб покласти край нападам «Хізбалли», і завдали величезних збитків не лише військовій, а й цивільній інфраструктурі. Втрати серед ліванців, як бойовиків, так і цивільних, обчислювалися тисячами. Але це не завадило Насраллі, коли за місяць ізраїльські військові залишили Ліван, проголосити це новою перемогою «Хізбалли».

Це був коронний прийом Насралли: він оголошував, що метою ворога було знищення «Хізбалли» та його особисто, а оскільки «Хізбалла» і він особисто вижили, ворог переможений. З кожною такою «перемогою» Ліван дедалі глибше занурювався в економічну та соціальну кризу.

8 жовтня 2023 року, наступного дня після нападу ХАМАС на Ізраїль і початку ізраїльської операції у відповідь у секторі Газа, Насралла оголосив, що «Хізбалла» обстрілюватиме Ізраїль із солідарності з палестинцями. Ракетні обстріли та ізраїльські авіаудари у відповідь тривали весь рік. Нарешті у вересні 2024-го Ізраїль пішов на ескалацію: спочатку разом вибухнули тисячі пейджерів і рацій бойовиків «Хізбалли», а потім пішли небувалі за інтенсивністю авіаудари.

При Насралі «Хізбалла» почала фактично контролювати значну частину території Лівану: південь країни, долину Бекаа на сході, а також південний район Бейрута Дахія. Там на вулицях вивішують не ліванські прапори, а прапори «Хізбалли» та портрети Насрали та аятоли Хаменеї, якого «Хізбалла» вважає своїм духовним лідером. Там, у Дахії, внаслідок ізраїльських авіаударів за останні кілька місяців загинуло майже все керівництво «Хізбалли». У тому числі Насралла.