На Флотському бульварі увічнили легенду миколаївської преси Олександра Кремка

Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини

Десять років тому ми з Кремком літали на гелікоптері над Миколаєвом, Бузьким лиманом, Кінбурном. Вже тоді фотокори були озброєні цифровими камерами. Сан Санич не зраджував «Нікону» ні в часи плівкових фотоапаратів, ні на початку в 2000-х, коли одним із перших перейшов на «цифру». Кружляли якусь годину, але вона розтягнулася надовго у часі. Пам’ятаю й досі настанови пілота тримати на шиї фотоапарат, аби його вітром не здуло. Були ж випадки! Сан Санич лише посміхався. Він у доброму гуморі. У нього взагалі, ні дня без жартів. Настрій йому могло зіпсувати хіба що київське «Динамо», МФК «Миколаїв» та МБК «Миколаїв», коли вони програвали. А фотосесія була вдалою. Зроблено сотні світлин. Кремко – для Укрінформу та «Вечірки», я – для «Миколаївських новин». Побачити з висоти південні краєвиди дорогого вартує. Але хто б подумав, що десять років потому в небі Миколаївщини нишпоритимуть лише російські дрони-шпигуни та дрони-вбивці. Війна в небі, війна на землі, спустошений Кінбурн, змертвілі суднобудівні заводи, чорні від пожеж поля пшениці, атакований аеродром. Кремко цього вже не бачив, він відійшов у засвіти у далекій Каліфорнії у грудні 2020 року. Але відчував, що насувається гроза.

Кремко залишив після себе з десяток чудових фотокниг. Ми разом готували альбом «Миколаївський бокс», який посів місце в книжковому фонді штаб-квартири АІВА. Напевно, це краще ілюстроване спортивне видання за сто років. Була важка і кропітка робота. Працювали кращі спортивні журналісти – легендарний Борис Аров, Олександр Двойнісюк, Віталій Синявський, Ольга Тарабанова, Анатолій Чайковський, Вадим Сірий, Дмитро Ласкін, Гліб Первов.

Це лише маленький епізод з вікової історії миколаївської друкованої преси. Було безліч репортерів, багато головних редакторів, а от фотокореспондентів на пальцях однієї руки можна перелічити. У першу чергу, Кремко. Хто його у місті не знав! Сьогодні друзі та рідні прийшли на відкриття пам’ятної дошки, яку виконав скульптор Іван Булавицький. Теплі слова про Олександра Кремка сказали мер Олександр Сєнкевич, лікар Олександр Дем’янов, спортивний організатор Володимир Олійник, видавчиня Ірина Гудим, очільник миколаївської культури Юрій Любаров.

Дехто знав Кремка чи не пістоліття. Як от колишній головний редактор миколаївської обласної молодіжної газети Юрій Демченко, журналістки Катерина Наточа, Тетяна Даниленко, редактор «Вісника Прибужжя» Микола Зякун. А їм було б що розповісти. Сьогодні вони теж вшановували пам’ять колеги. Флотський бульвар. Жовтень 2024 року.