На перших переговорах у 2022 році Путін зажадав від України відмовитися від армії, Криму та Донбасу

Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини

Представники Москви, «посилаючись на свої зобов'язання відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй та інших норм міжнародного права», зажадали від України відмовитися від Криму, Донецької та Луганської областей повністю практично ліквідувати армію, а також відкликати всі подані з 2014 р. позови та скасувати всі санкції (включно із західними).

Такі положення містяться у проекті Договору про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітеті України, який опинився у розпорядженні «Радіо Свобода – Вільна Європа». Документ їй передав українське джерело, знайоме з перебігом переговорів, які розпочалися 28 лютого в Білорусі; близьке до них російське джерело підтвердило його автентичність. Проект був написаний у Москві, датований 7 березня 2022 р. та переданий українській делегації цього дня під час третього раунду переговорів. Це перший відомий документ, в якому Росія висуває умови для укладання мирної угоди, зазначає Радіо Свобода.

Переговори продовжувалися до травня в режимі відеоконференцій та особистих зустрічей у Туреччині. А 29 березня у Стамбулі сторони досягли прориву – узгодили спільне комюніке та 15 квітня підготували останній варіант договору. У ньому Росія, чию армію вже вигнали з-під Києва, суттєво пом'якшила свою позицію.

Незмінною залишилася одна – вимога до України стати державою з постійним нейтральним статусом, що не перебуває у військових блоках, на території якої заборонялося знаходження іноземної зброї та військових, «включаючи ракетні озброєння будь-якого типу, збройні сили та формування».

Але в початкових вимогах Путін намагався не просто зробити Україну нейтральною країною (на що в Києві в той момент могли й погодитись), а «нейтралізувати її як незалежну державу», сказав Радіо Свобода Ерік Кьярамелла, старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії, ознайомившись із проектом від 7 березня: "Країна може бути нейтральною, мати дуже сильну армію та бути здатною до самооборони. Але це не те, що мала на увазі Росія. Документ було складено так, ніби Україна – агресор, який зазнав поразки на полі бою... Важко сказати, чи це була реальна спроба домовитися, бо жоден українець не прийняв би таких умов. Вони б нейтралізували Україну настільки, що вона виявилася б беззахисною".

Проект договору передбачає «роз'єднання» сторін, що воюють після припинення вогню, при цьому всі українські війська відводяться до місць постійної дислокації, а російські залишаються на території України «до виконання всіх зобов'язань за цим договором». Вся зовнішня військова та військово-технічна допомога припиняється. Росія вимагала залишити у Збройних силах України лише 50 тисяч осіб (35 тисяч у сухопутних військах, 5 тисяч – у ВПС та 10 тисяч – у ВМС), 300 танків, 400 артилерійських знарядь.

До 15 квітня, коли російські війська було вигнано з Київської області та низки інших регіонів, про чисельність ЗСУ вже точився торг. Росія пропонувала 85 тисяч військовослужбовців, 342 танки та 519 гармат, Україна – 250 тисяч (як до початку війни), 800 та 1900 відповідно. Про це відомо з публікацій The Wall Street Journal та The New York Times, які раніше ознайомились із останнім проектом договору.

Щодо територіальних претензій, то Україна мала:

визнати Республіку Крим та місто Севастополь невід'ємною частиною (суб'єктами) Російської Федерації;

визнати незалежність Донецької та Луганської «народних республік», причому в адміністративних межах Донецької та Луганської областей;

відновити зруйновану інфраструктуру «ДНР» та «ЛНР».

У проекті від 15 квітня питання про майбутнє сепаратистських регіонів на сході України вже взагалі не порушувалося, а обговорювати його передбачалося на особистій зустрічі Путіна та Володимира Зеленського. За Росією, щоправда, закріплювався захоплений у 2014 р. Крим. Але в Стамбульському комюніке, з яким ознайомився журнал Foreign Affairs, одне з положень закликало сторони мирно вирішити суперечку навколо Криму протягом 10-15 років. Пропонуючи переговори про статус півострова, Кремль неявно визнавав, що той не є таким же регіоном Росії, що і всі інші, на чому наполягав попередні вісім років, зазначало видання.

Проект від 7 березня має ще одне «неявне зізнання» Кремля. Якщо у всіх інших випадках він вимагає відкликати позови та санкції за період з 2014 р., то в одному місці фігурує інша дата: «відкликати подані та заново не подавати заяви про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо можливих злочинів, скоєних на території України 2013 року». Протистояння українців з урядом Віктора Януковича на Майдані розпочалося у листопаді 2013 р.; російські силовики допомагали українським придушувати виступи наприкінці 2013 – на початку 2014 рр., вважають у Києві.

Також російська влада заявляє у проекті від 7 березня, що «всі особи на території України користуються правами та свободами, закріпленими у Загальній декларації прав людини та інших відповідних міжнародних документах, що стосуються прав людини», тому Україна має «неухильно дотримуватися» цих документів і « вжити ефективних заходів до того, щоб не допустити повернення до політики та практики періоду 2014 – 2022 років».

За підрахунками Chatham House, з часу окупації Криму сама Росія порушила понад 400 міжнародних договорів та конвенцій. Усередині країни влада придушила всі громадянські свободи та займається політичними репресіями, останнім підтвердженням чого стало жовтневе рішення Європейського суду з прав людини у справі 107 фізичних та юридичних осіб. Оголосивши їх іноземними агентами, російська держава порушила Конвенцію про права людини щодо гарантій недоторканності приватного життя, свободи слова та свободи об'єднань, ухвалив суд.