50 років тому миколаївський «Суднобудівник» завершив один із найкращих сезонів в історії

Рівно 50 років тому, 15 листопада 1974 року, миколаївський «Суднобудівник» провів заключний матч 36-го чемпіонату СРСР з футболу, який став одним із найуспішніших у його історії. На старті змагань у 6-й зоні другої ліги корабели одразу вийшли в лідери (у перших шести турах – п'ять перемог та одна нічия) і нікому не поступилися першим місцем. Команда достроково, 5 жовтня, виборола звання чемпіона України.

Цього дня вона зустрілася у сусідньому Херсоні із «Локомотивом». До 30-ї хвилини господарі поля вигравали – 2:0. За свідченням очевидців, старший тренер «Суднобудівника» Євген Лемешко був спокійний і до закінчення першого тайму не вимовив жодного слова. А ось у роздягальні спалахнули емоції. Після перерви миколаївських футболістів неможливо було дізнатися, чи настільки змінилися їхні дії. Два точні удари Євгена Даннекера звели матч внічию. Так, за чотири тури до закінчення зонального турніру, «Суднобудівник» став недосяжним для найближчих суперників. І лише після цього дозволив собі програти два виїзні поєдинки у Кривому Розі та Житомирі.

Шлях до успіху почався за кілька років до того, коли команда почала шукати своє власне ігрове обличчя, вчилася грати у швидкісний футбол. Спочатку виборола бронзові та срібні медалі.

1974 року справді була найсильнішою серед українських колективів другої ліги, а в товариських матчах обігравала і клуби вищого рангу, наприклад, донецький «Шахтар» – 2:1, одеський «Чорноморець» – 2:0, кемеровський «Кузбас» – 5: 2. Корабели впевнено пройшли всю дистанцію, провівши без поразок 35 матчів поспіль.

Згідно з положенням команди, які посіли перші три місця в зонах, у два етапи провели змагання за вихід до першої ліги. "Сюрпризи" почалися відразу ж. Наше місто готувалося приймати одну з півфінальних «кульок», але в останній момент великий фанат футболу, директор Харківського заводу транспортного машинобудування імені Малишева, зумів переконати Федерацію футболу СРСР перенести її з Миколаєва до Харкова. Зрештою, «Металіст» опинився в першій лізі. Оскільки дві українські команди не могли грати в одній групі, «Суднобудівник» вирушив до групи, яка зібралася у Грозному.

У першому матчі зустрівся з місцевим «Тереком», якому судді явно «симпатизували» та у завзятій боротьбі програли – 0:1. Набравши 3 очки з 10, «Суднобудівник» вибув із подальшої боротьби за підвищення у класі.

І все-таки сезон 1974 року став одним із найуспішніших у його історії. Після закінчення чемпіонату Євген Лемешко, який пропрацював чотири роки та удостоєний звання «Заслужений тренер УРСР», пішов із колективу. Через два роки він очолив «Металіст» і за п'ять років вивів його з другої до вищої ліги. Команда з Харкова стала однією з найсильніших у Радянському Союзі.

У складі «Суднобудівника» у чемпіонському сезоні виступали воротарі Віктор Турпак, Іван Балан, захисники Юрій Бойко, Сергій Круликовський, Григорій Іщенко, Михайло Сарабін, Олександр Чуніхін, півзахисники Олександр Авер'янов, Володимир Булгаков (капітан команди), Роман Давид, Владлен Науменко, Олександр Горбік, Анатолій Оленєв, нападники Євген Даннекер, Павло Ніколаєс, Руслан Суанов, Іван Шопа та Сергій Жайворонок. Старший тренер Євген Лемешко, тренер Анатолій Норов, начальник команди Яків Борисов, лікар Володимир Жалнін, адміністратор Борис Зіндер.