Човен тонув, наполовину заповнений водою, – бої Миколаївської 123-ї бригади ТрО на островах

Про мистецтво ведення бойових дій на островах можна видати багатотомник, і 95 відсотків інформації буде під грифом «таємно», оскільки борня триває, а моск-й окупант ретельно краде в нас все передове».

З розвитком БпЛА ротація на островах дедалі все більше була пов’язана із смертельною небезпекою. Острова стогнали від ворожих скидів, танкових пострілів, і Д20-х гармат. Берегова лінія Кізомиса вже була зруйнована вщент. Мій крайній вихід на острів, на якому я провів 39 діб, був надважким, не зважаючи на проведену колосальну роботу з планування, і підготовки ротації. Задача ще ускладнювалася тим, що московські дрони – міни долітали до місця, і сідали на воду, в очікуванні наших човнів.

Того літнього дня шлях на острів проходив під обстрілами, ми нарахували до 20 «приходів», і тільки Господь, і наш Драйвер міг знати, як уберегти особовий склад, і техніку від смертоносного «дощу».

39 діб я добровільно виконував бойові завдання на острові... Перша евакуація, від якої я відмовився, друга, третя... Хлопці мінялися, а я робив свою, але дуже корисну для мого батальйону справу. Я експерементував, оскільки мав відчайдушну теорію, в яку ніхто не вірив, і яка принесла величезну користь моєму підрозділу, я прагнув довести її на практиці.

За психолога в мене був телефонний додаток з вивчення англійської мови, яку я успішно «подолав» (де б я її ще вивчив!?). Все вийшло, і я планував залишатися ще, але мій командир батальйону піклувався про моє здоров’я більше, ніж я. Бойове завдання було виконане, і довелося повертатися на материк.

В яких умовах проводяться ротації, вже написано в статтях «Ефіоп», «Філ»... Моя крайня ротація не була винятком. Зміна прибула на острів у вже пошкодженому по дорозі FPV дроном човні. Поранених не було, але човен тонув, наполовину заповнений водою, двигун перегрітий... Завантажуємося, вичерпуємо воду, на нас летить під-ький дрон. Вмикаємо РЕБ, дрон падає в 100 метрах від нас. Дорога назад – ще та пригода... Кружляли по протоках, аби вийти із зони ураження, з намотаними на мотор кувшинками, по дорозі «заглушили» ще два раш-ких FPV. Човен пришвартували, завантажилися в автомобіль, речей багато, часу обмаль. Я став на підніжку, тримаюся за рейлінги, авто їде. Навздогін нас вражає FPV дрон... Завдяки майстерності водія – жодного постраждалого, я теж в нормі. За інерцією їдемо ще 100 метрів, наша «ластівка» димить. Пересадка на інше авто, і ми в обіймах побратимів.

Неголений і зарощий, цього дня я почувався героєм, і почув чимало гарних слів на свою адресу від побратимів. Багато хто з них в жовтні 2024 поклав своє життя, захищаючи від моск-тів Український Донбас, оскільки наприкінці вересня 2024 року життя нашої бригади розділилося на «До» і «Після».
Далі буде.