Із-під Нової Одеси до Миколаєва тягнуть 8-мільярдний водогін. Фоторепортаж

Війна на три роки залишила місто Миколаїв без питної води. Після руйнування магістрального водогону і підриву Каховської ГЕС перспектива повернути дніпровську воду виглядала примарною. У кранах миколаївців задзюркотіла то лиманська, то якась технічно-різнокольорова рідина. Сіль роз’їла сотні кілометрів труб центрального міського водопроводу, вона знищила сантехніку в квартирах.

Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини

Як альтернативу в Миколаєві налагодили масову роздачу бутильованої води, пробурили 134 артезіанські свердловини, обладнали 242 установок очищення води.

Водні трамвайчики та водні точки нині рятують. Але постійно тягати воду сходами висоток, де не працює ліфт, радощів мало. Містянин з двома пластиковими бутлями в руках – характерна ознака побуту прифронтового міста.

Люди потерпають від зневоднення і з надією дивилися на столицю. Там не раз обіцяли допомогти, але справа зрушилася з місця лише восени минулого року. Саме тоді Президент Володимир Зеленський доручив Кабміну збудувати новий магістральний водогін від Південного Бугу. Розробили проєкт і розпочали його реалізацію.

У хурделицю працювали будівельники і водолази

11 квітня голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Сергій Сухомлин, начальник Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім, заступник начальника експлуатаційного утримання Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області Євген Яценко направилися на один із ключових об’єктів будівництва. Він розташований на території Новоодеської громади.

День був шалений. Снігопад і хурделицю в квітні навряд чи хто пригадає. Школярі перейшли на «дистанційку», рух на трасах було закрито через негоду і перемети. Гадали, що й будівництва насосної станції завмерло. Але і в хуртовину там працювали. Будівельники зводили корпус будівлі, готували арматуру. Автокрани піднімали вантажі, бульдозери розчищали територію. На Південному Бузі у цей працювали водолази. На шестиметровій глибині вони монтували ложементи – спеціальні підкладки, на які згодом встановлять труби.

Вода з Південного Бугу

На спорудження водозабору з Південного Бугу та трьох ділянок магістрального водогону 2025 року передбачається за рахунок казни витратити 8 мільярдів гривень. Повна назва бюджетної програми – «Реалізація публічного інвестиційного проєкту «Будівництво магістральних водогонів у Миколаївській області, у зв’язку з недостатністю ліквідації негативних наслідків, пов’язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції».

Проєкт – дітище Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України. Замовником є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області. Вибрали дніпрян, тому, що в них є досвід роботи в умовах воєнного стану Торік вони за два з половиною місяці замість запланованого пів року протягнули водогін до Кривого Рогу. Підрядником виступає ТОВ «ГК «Автострада». Як розповів Віталій Кім, ця компанія будує водогін поки власним коштом.

«Три ділянки водозабору з річки Південний Буг – це три насосні станції потужністю 640-800 кіловат. Магістраль матиме загальну протяжність 67,8 кілометра. Водозабір здійснюватиметься на глибині 6,5 метрів. Основні будівельні роботи мають бути завершені до кінця літа, після чого розпочнеться етап налагодження системи.

«Водогін – складна інженерна споруда. Він перетинатиме магістральний аміакопровод, нафтопровод, газопроводи, залізничні колії. Там є повороти, складні ділянки. Під цими комунікаціями методом горизонтального буріння з використанням стальних футлярів прокладатимуть труби. Вони різного діаметру 800-900 міліметрів, гарантія на них сімдесят років», – розповідає Анатолій Вакар, заступник генерального директора ТОВ «Автострада».

Сергій Сухомлин запевнив, що ретельно і прискіпливо перевіряли вартість матеріалів. Зробили вибір на склопластикових трубах турецького виробництва. Середня вартість одного погонного метра 900-мілеметрової труби складає 11000- 11200 гривень.

Миколаїв щодоби отримуватиме 120 тисяч кубометрів води

Сергій Сухомлин також детально розповів про заплановані потужності. Щодоби меліоративна система Миколаївського району, у тому числі Нової Одеси отримуватиме 50 тисяч кубометрів води. А очисні споруди Миколаєва прийматимуть 120 тисяч кубометрів. Це довоєнний рівень. Нині пропускна спроможність 75-92 тисячі тисяч кубометрів, але треба врахувати, що місто нині має до 60 відсотків втрат води через діряві труби. Тому раціонально буде замінити міську мережу, щоб зекономити в подальшому. Бо за це миколаївці платитимуть зі своєї кишені.

Не виключено, що повернеться в Миколаїв дніпровська вода, як тільки но закінчаться бойові дії. «Водогін із Дніпра буде відновлено, лише потрібно замінити розбомблену точку забору. Це наша післявоєнна альтернативна історія», – наголошує Віталій Кім.

Голова обласної військової адміністрації прозвітував, що зроблено за цей період. Вже повністю знято рослинний шар, викопано 85 процентів траншей, укладено 50 відсотків піщаної основи під труби, укладено 40 процентів труб, камери та колодязі готові на 55 відсотків. Усього на об’єктах задіяно 600 працівників і 250 одиниць техніки.

Компенсація фермерам і цифри в платіжках

До речі, передбачено компенсацію фермерам за неотримані прибутки з площі 220 гектарів земель, через які прокладатимуть водогін. Виплати проведуть за рахунок підрядника. А після завершення робіт «Автострада» ще й виконає рекультивацію цих земель і поверне їх аграріям.

Віталій Кім наголосив і на кроках до зменшення вартості проєкту за рахунок технічних рішень і енергоефективності.

«Йдеться про витрати на електроенергію. Наприклад, передбачили встановлення сонячних електростанцій на ключових об’єктах. Відповідно, вартість води для миколаївців у платіжках буде нижчою», – зазначив очільник Миколаївської обласної війскової адміністрації.

Питна вода з крану

Віталій Кім нагадав, що миколаївці тридцять років пили воду з крану. За нормами і якісними показниками вода в Південного Бугу буде теж, як мінімум, довоєнного рівня.

Що стосується нині діючих точок видачі води, то їхню долю вирішуватиме Миколаївська міська рада. Це стосується комунальних об’єктів. Водні точки, що фінансуються міжнародними донорами залишаться. Але потрібно буде рішення депутатів на їхнє обслуговування. Бо це також кошти з бюджету миколаївської громади.